Надрукувати
Перегляди: 4453

В Міжнародній академії музики та мистецтва (AIMART), розташованій у центрі Рима, відбуваються не тільки традиційні уроки музики. Тут проводяться дослідження, мета яких – створення музики в режимі реального часу, через електричні сигнали, що генеруються в мозку виконавця. Дослідники сподіваються, що в найближчому майбутньому композитори зможуть “думати” музику, без необхідності записувати її на папері чи на комп‘ютері. Як відбувається це дослідження.

Ось піаніст Франческо Проде виконує музичну п‘єсу. Ми бачимо у нього на голові шолом із нейронними датчиками – пристрій, що збуджує мозкові хвилі і згодом надсилає їх у ноутбук. Далі піаніст проводить рукою перед пристроєм зондування рухів із назвою Kinect – схожим на той, що використовується у відеоіграх. Так само, як оркестр оживляє в музиці рухи диригента, піаніст активізує відтворення фортепіанного звуку, попередньо записаного за допомогою комп‘ютера під час виконання твору.

“Ми можемо “втрутитись” у режимі реального часу в звуковий матеріал, який я граю “наживо”. Він записаний в режимі реального часу і я заново “викликаю” його за допомогою поруху руки перед датчиком. Отак із кожним кроком я можу створювати то щораз іншу поліфонію, то визначати щораз інший результат композиції”, – каже Франческо Проде.

Таким чином, піаніст може взаємодіяти з попередньо записаною музикою. Але музика, яку він “викликає” за допомогою жестів, – не просте відтворення того, що він грав раніше. Різниця в тому, що її було розроблено за допомогою спеціального програмного забезпечення відповідно до мозкової діяльності піаніста, тобто, відповідно до його емоцій.

Програмне забезпечення аналізує рівень уваги, стан свідомості та інших видів діяльності головного мозку. Тобто, ноти, як такі, не зазнають змін, але змінюються швидкість відтворення звуку, інтонація, тембр – відповідно до настрою піаніста. Таким чином, створюється безперервна поліфонія. А початок усього процесу – в датчиках на голові піаніста.

“Цей датчик здатний відстежити будь-яку мозкову діяльність у залежності від фізичного стану людини та стану, в якому перебуває її увага в ту або іншу мить. За допомогою цих заходів можна мати уяву про стан нейронної активності піаніста чи композитора просто зараз, оскільки дане програмне забезпечення дає змогу модифікувати фортепіанні звуки відповідно до того, як змінюються емоції піаніста”, – розповідає композитор Ріккардо Сантобоні.

Втім, дослідження тривають, маючи на меті не тільки модифікацію вже існуючої музики через емоції, але створення цілком нового бренду. Дослідники працюють над створенням програмного забезпечення, здатного прив‘язати до специфічних мозкових хвиль різні музичні інструменти, тривалість звуку, артикуляцію та тембр. Таким чином створюються нові мелодії. Але це не буде суто автоматичним складанням нової музики: творча участь композитора і надалі посідатиме важливе місце. Він встановлюватиме ряд параметрів: наприклад, пов‘язуватиме той чи інший настрій з тим чи іншим музичним інструментом.

“Мета, яку ми переслідуємо, – дуже амбіційна, і в нас є засоби для її досягнення. Йдеться про переворот у ролі композитора чи виконавця, які наразі є чимось на зразок “медіума”. Фактично йдеться про перехід від посередницької ролі музичних засобів до реалізації музичного мислення”, – говорить далі Ріккардо Сантобоні.

Інші дослідницькі групи (наприклад, у Плімутському університеті в Англії) працюють над створенням музики від мозкових хвиль. У даному випадку йдеться про цілком нову музичну мову (за Інтернет-матеріалами, «Новини науки і техніки»).