42Черга на отримання пільгового житлового молодіжного кредиту рухається в середньому темпі 26 заяв за рік, а це означає, що існуюча сьогодні кількість заяв повністю буде забезпечена кредитами тільки через 59 років. Хто з заявників залишиться в лавах "молоді"?

Про світову фінансову кризу та її наслідки для економіки України у вітчизняних засобах масової інформації вже сказано чимало і, на жаль, найбільше невтішного. Минулий рік був періодом непростих випробувань для країни й суспільства. Виникла необхідність приймати низку антикризових заходів, як на державному, так і на регіональному рівнях. Майже кожен громадянин України відчув на собі прояви світової фінансової кризи. Доводилось економити на всьому, майже на сірниках.

За таких умов мене як аналітика, перш за все, зацікавило: як протягом 2009 року відбувались справи з використанням державних коштів? Надати відповідь на це запитання допомогли результати роботи органів Державної контрольно-ревізійної служби України.

Як і завжди, в 2009 році діяльність державної контрольно-ревізійної служби спрямовувалась на забезпечення належного рівня фінансово-бюджетної дисципліни в державі. Проте, окремі звітні данні про результати проведених в минулому році контрольних заходів є невтішними. Так, за результатами роботи в 2009 році тільки фахівцями контрольно-ревізійної служби в АР Крим були встановлені порушення в 605-ти з 627-ми перевірених установ та підприємств, або на 96,5% перевірених об'єктів. При цьому в минулому році було встановлено факти:

- використання державних коштів з порушеннями чинного законодавства та не за цільовим призначенням і нестач на загальну суму 54,6 млн. грн., що на 10,9 млн. грн. більше, ніж було встановлено в 2008 році;

- недоотримання бюджетними установами фінансових ресурсів від надання законодавчо встановлених платних послуг в розмірі 37,7 млн. грн., що майже в 3 рази більше, ніж було встановлено в 2008 році;

- втрачання фінансових і матеріальних ресурсів в результаті прийняття неефективних управлінських рішень з боку керівників об'єктів контролю – на загальну суму 136,7 млн. грн., що в 2,5 рази більше, ніж було встановлено в 2008 році.

І це статистика тільки по автономії. А в масштабах держави дані показники виглядають ще більшими. Як на мене, то такі цифри просто вражають своїми розмірами, особливо в умовах фінансової кризи. Невже ж оті мільйони є зайвими, що ними так просто нехтують та розкидають?

Як показують результати аудитів, проведених фахівцями КРУ в АР Крим, не завжди задовольнялась розрахункова потреба в коштах. Наприклад, на виконання Державної Програми соціально-економічного розвитку АР Крим на період до 2017 року, яка затверджена постановою КМ України від 30.08.2007 № 1067, за підсумками 9 місяців 2009 року на розвиток курортно-туристичної галузі автономії жодної гривні (!) не було надано. При цьому розрахункова потреба на рік за рахунок коштів державного бюджету складала 1740,00 тис. грн. та коштів республіканського бюджету – 325,00 тис. грн. Але в 2009 році навіть затверджений обсяг (140,00 тис. грн.) фінансово не задовольнили.

До того ж, в 2009 році (в порівнянні з 2008 роком) за багатьма напрямами та галузями значно скоротились обсяги запланованого та наданого фінансування. Наприклад, на виконання Державної Програми "Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів" на 2009 рік було затверджено фінансування за рахунок коштів державного бюджету в розмірі 10,4 млн. грн., що в 3 рази менше аналогічного показника за 2008 рік. При цьому, якщо за 2008 рік загалом ця Програма була профінансована на суму 22,5 млн. грн., то за 9 місяців 2009 року на її виконання було надано коштів в сумі 6,2 млн. грн.

Крім фактів нецільового та незаконного витрачання бюджетних коштів, при проведенні контрольних заходів в 2009 році фахівцями КРУ в АР Крим також встановлено непоодинокі випадки нераціонального використання державних ресурсів. Наведу декілька прикладів, які мене особливо зачепили.

Так, багатьом громадянам України відомо, що на сьогодні в державі діє програма забезпечення молоді житлом. Без сумніву, житлова проблема є однією з найгостріших соціально-економічних проблем України. Останнім часом спостерігається тенденція до щорічного зменшення обсягів будівництва та введення в експлуатацію нового житла, що призвело до загострення житлової проблеми в Україні. Приблизно третина її населення мешкає в незадовільних житлових умовах. І, перш за все, ця ситуація стосується молоді. Тому, для розв'язання житлової проблеми постановою КМ України від 29.07.2002 № 1089 була прийнята Державна Програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки. Її метою було сприяння покращенню демографічної ситуації, створення необхідних умов для поліпшення соціально-побутового та економічного становища молодих сімей і одиноких молодих громадян, їх гармонійного розвитку, як одного з чинників становлення та самореалізації молоді в інтересах суспільства і держави.

Не обійшла ця проблема і Кримський півострів. На даний момент в АР Крим тисячі молодих сімей не мають власного житла. Так, на сьогодні тільки 8% молодих осіб віком від 18 до 35 років мають своє власне житло. За статистичними даними, в черзі на одержання кредиту перебувають близько 1400 молодих сімей автономії. З метою забезпечення доступності житла для молоді, покращення житлових умов молодих сімей та одиноких молодих громадян АР Крим, на підставі Державної програми, також була розроблена Регіональна Програма щодо забезпечення молоді житлом на 2003-2012 роки в АР Крим.

Наче б то все гаразд, оскільки важлива соціальна проблема закріплена прийнятими відповідними управлінськими рішеннями з боку органів виконавчої влади. Проте, що ми отримали? Я проаналізував стан справ за 2006-2008 роки і визначив, що протягом цих 3 років було укладено тільки 79 кредитних угод, не дивлячись на те, що станом на 01.01.2009 загальна кількість заяв на отримання кредиту складала 1540. Тобто, черга щодо задоволення в отриманні пільгового житлового молодіжного кредиту рухається вкрай повільно. З такими темпами задоволення (в середньому 26 заяв за рік), зазначена кількість заяв повністю буде забезпечена кредитами тільки через 59 років. До того ж, стан введення в експлуатацію нового житла також є незначним – тільки 2,3% від прогнозних показників.

Разом з тим, в 2008 році в порівнянні з 2006 роком, в 2 рази зменшився відсоток сімей, які забезпечені житлом. Безумовно, треба ще додати, що розрахункова потреба в коштах на виконання Регіональної програми була забезпечена лише на рівні 25,6%, до того ж, фінансування відбувалось виключно за рахунок коштів республіканського бюджету, а кошти з бюджетів міст та районів автономії взагалі не залучались. При цьому, в 2008 році (в порівнянні з 2006 роком) в 2 рази скоротились обсяги наданого фінансування. Висновок напрошується тільки один: коштів недостатньо, а звідси і незадовільний рівень виконання запланованих результативних показників.

Така ситуація змушує приймати виважені рішення, потребує зваженого підходу до використання наявних фінансових ресурсів. І на місцевому рівні управлінські рішення були прийняті. Я спробував проаналізувати: наскільки ці рішення були необхідні та вчасні.

Так, до 2007 року житлове кредитування молоді в АР Крим здійснювалось через регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в АР Крим (далі – Державний Фонд). А починаючи з 2008 року до кредитування молоді було залучено ще і знов створену Кримську республіканську спеціалізовану фінансову установу "Фонд молодіжного житлового кредитування" (далі – Кримський Фонд). Тобто, станом на 01.01.2009 житлове кредитування молоді в АР Крим здійснювалось вже двома Фондами. Разом з тим, пунктом 4 вже згаданої раніше постанови КМ України від 29.07.2002 № 1089 "Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки" створення інших фондів, окрім регіональних відділень Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, не передбачено. До того ж з'ясовано, що обидва ці Фонди, відповідно до затверджених Положень, спрямовують свою діяльність на сприяння здійсненню державної житлової політики для молоді автономії.

Отже, знов створений Кримський Фонд дублює функції вже діючого Державного Фонду. І знов виникає питання: навіщо винаходити велосипед? Невже один Фонд не впорався би з покладеними на нього обов'язками? Починаючи з 2008 року, на утримання Кримського Фонду з республіканського бюджету витрачається певна сума коштів. Крім того, утримання Державного Фонду також обходиться державному бюджету в "копієчку". Скажіть мені, будь ласка, наша держава така багата, що може дозволити собі зайві витрати?

Функціонування двох Фондів одночасно мало негативні наслідки і призвело до відсутності єдиної бази даних щодо молоді автономії, яка потребує поліпшення житлових умов. Так, станом на 01.01.2009 кількість молодих сімей, які обліковуються в Державному Фонді складає 1396 осіб, а в Кримському Фонді – 144. До того ж, між цими Фондами відсутня координація в діях, зокрема не здійснюються звірки щодо осіб, які стоять на черзі.

І насамкінець про головне: за Регіональною Програмою в 2009 році заплановано ввести в експлуатацію 25,6 тис. кв. м житла для забезпечення ним молодих сімей і одиноких громадян. Проте цього зроблено не було, оскільки все залежить від фінансування, котрого як відомо, не вистачає. А якщо такий результат, то чи потрібно було в даний час, в період світової фінансової кризи, в умовах недостатності коштів на фінансування поточних мінімально необхідних видатків, створювати додаткову структуру, яку необхідно утримувати.

Чи покращився стан справ в молодіжному житловому кредитуванні на регіональному рівні за той час, коли став функціонувати Кримський Фонд? Може на це питання відповість той, хто роками стоїть в черзі за отриманням даху над головою?

Інший приклад. Мова йде про призначення керівної посади одного з Міністерств автономії. (Примітка: назву структури не вказую, оскільки сенс полягає в кадровому підборі, і подібні факти зустрічаються і в інших структурних підрозділах державних органів). До складу цього Міністерства входять 4 управління (з відповідними відділами та секторами) і один самостійний відділ. Слід зазначити, що штатна чисельність працівників відділів та секторів протягом 2007-2008 років і станом на 01.10.2009 не змінювалась. До того ж, виконання покладених завдань, відповідно до затверджених Положень про управління, за вказаний період не переглядалось. Тобто, функціональні обов'язки працівників відділів та секторів залишались незмінними. Разом з тим, у вересні 2008 року в структурі керівного складу Міністерства відбулися зміни через введення додатково ще однієї посади заступника міністра. В результаті перерозподілу функціональних обов'язків, за цим заступником міністра було закріплено сектор економічного забезпечення і статистики, до складу якого входить лише 2 штатних посади. (Для порівняння: безпосередньо міністр цього міністерства координує роботу 9 штатних одиниць; перший заступник міністра координує роботу 11 штатних одиниць; ще один заступник міністра координує роботу 9 штатних одиниць). Отже, в Міністерстві спостерігається нерівномірне навантаження на працівників керівного складу.

Майже за рік на додатково введеній посаді заступника міністра спостерігалась плинність кадрів, що не сприяло належному налагодженню роботи. Так, в період з вересня 2008 року по жовтень 2009 року на цій посаді змінилось 3 заступника. При цьому, тільки 3 місяці на додатковій посаді заступника міністра перебувала особа, яка знаходилась перед звільненням з виходу на пенсію, якій виплачено 10 посадових окладів. Разом з тим, наявна освіта та попередні місця роботи осіб, які посідали додатково введену посаду заступника міністра, зовсім не були пов'язані зі специфікою роботи міністерства.

Отже, у введені додаткової посади заступника міністра не було аж ніякої потреби. Разом з тим, на утримання додаткової посади з республіканського бюджету витрачені чималі кошти (за рік майже 112,00 тис. грн.). Проте галузь, для якої ввели додаткову посаду заступника міністра, на сьогодні знаходиться далеко не в належному стані.

З наведено виникає протиріччя: з одного боку бюджетних коштів катастрофічно не вистачає, а з іншого боку складається таке враження, нібито бюджет – "гумовий", і може задовольнити будь-які кадрові примхи.

Микола Меньшенін,
головний державний аудитор КРУ в АР Крим