Минулі президентські вибори значною мірою підірвали довіру суспільства до соціологів і поставили перед останніми серйозні питання щодо підвищення власного професіоналізму. Причому під професіоналізмом автор розуміє не тільки високий теоретико-методологічний, але й моральний рівень підготовки соціологів, бо незаангажованість, неупередженість, об'єктивність дослідження не в меншій мірі підкреслює професіоналізм соціолога. Практика показує, що чим нижче рівень підготовки соціолога, чим нижчий професіоналізм працівників соціологічної служби, тим більша вірогідність фальсифікації ними результатів соціологічних досліджень, особливо в соціології політики, де соціологічні результати, передусім рейтинги кандидатів чи політичних сил, часто використовують для ідеологічних пропагандистських цілей або, взагалі, для виправдання фальсифікації результатів виборів. І в цьому випадку соціологів не може виправдати посилання на тиск з боку влади, не кажучи вже суто меркантильні інтереси певних соціологів або соціологічних служб, які готові за гроші забезпечувати для політиків будь-який замовлений результат.

Якщо із замовленими „дослідженнями” все зрозуміло, то зниження загального якісного рівня соціологічних досліджень у соціології політики не може не турбувати. Дехто може закинути автору в тому, що він „згущає фарби”, але аналіз результатів роботи соціологів в останній президентській кампанії підтверджує правоту останнього. Так, на середину серпня 2004 року практично всі соціологічні служби України (а багато які ще в квітні-травні) у своїх рейтингових опитуваннях показували розрив між двома основними кандидатами в Президенти України В.Ющенком і В.Януковичем в середньому на рівні 3-5%, деякі максимум 7% (див. рейтинги в засобах масової інформації за серпень 2004 року).

Але соціологічне дослідження проведене нашою службою з 23 по 27 серпня 2004 року в 16 регіонах України, які були відібрані за результатами парламентських виборів 1998 і 2002 років та президентських 1999 року (причому пріоритет надавався останнім парламентським виборам), дало зовсім інший результат і не тільки по двом основним кандидатам.

Всього за випадковою квотною вибіркою з врахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України (населений пункт, в якому проживає респондент, стать, вік, освіта) було опитано 2500 респондентів. Після чистки масиву анкет (вибраковки таких, що не відповідають репрезентативності вибіркової сукупності) для аналізу було залишено 2293 анкети.

Квотна, а не маршрутна вибірка була вибрана для того, щоб максимально збільшити анонімність опитування. Бо як показує практика подібних соціологічних досліджень (особливо досліджень в ході президентської кампанії 1999 року) при поквартирному опитуванні населення значна частина респондентів або починає давати неправдиву відповідь, або не дає змістовної відповіді, “ховаючись” за пунктом “важко відповісти”.

сторінки: 1 2 3 4 5 6