Тритомне видання книги «Нехай не згасне світ науки» Василя Шендеровського, члена Ради «Меморіалу», доктора фізико-математичних наук, професора, провідного наукового співробітника інституту фізики НАН України, досить відоме в Україні. У трьох томах зосереджені багаторічні пошуки забутих імен наших земляків - науковців, розкиданих по всьому світу, розстріляних і замучених у концентраційних таборах під час сталінського режиму. На основі пошуків цього науковця відбулася ціла серія радіопередач за участю заслуженої журналістки України Емми Бабчук і Василя Шендеровського.

Стараннями групи ентузіастів під керівництвом автора книги нещодавно створено виставковий варіант для ознайомлення широких кіл громадськості із досягненнями славетних українських науковців, культурних діячів, яких розкидано по всьому світу, із їхніми непростими долями.

Немало зусиль доклали для оформлення та експонування експозиції директор Музею «Совэцької окупації» Роман Круцик, член Ради «Меморіалу» Оксана Женжера, інженери Олена Нужна, Олена Половецька, Євген Нужний. Експозиція підготовлена за ініціативи голови Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса Степана Кубіва, представлена за сприяння Фонду імені Данила Галицького.

Напередодні Нового 2016 року відбулося експонування виставки «Трагічні скрижалі української науки» у Виставковій залі Київського планетарію Товариства «Знання» України. Тут уперше представлено 20 банерів, на яких розміщена інформація про українців, які зробили значний внесок у розвиток світової та української науки. Таких майже сотня.

22 грудня 2015 року виставку урочисто відкрив Президент Товариства «Знання» України, академік НАПН України, академік НАН України Василь Кремень. Відкриваючи виставку, він наголосив, що це перший захід, де розкриваються трагічні сторінки української науки. Це наш святий людський обов’язок. Цим ми творимо свою історію, бо Росія краде нашу, навіть наших князів. Зробивши пам’ятник князю Володимиру, в Москві не відають, де його поставити, бо він там чужий.

Василь Кремень зазначив, що світ нині переходить до нових технологій і наука вимагає всебічної підтримки. Тим часом, її фінансування, заробітна плата науковців в Україні найнижча серед інших країн, тоді, коли конкурувати без науки й освіти держава не може.

Голова правління Товариства «Знання» України, доктор філософських наук, професор, президент Університету сучасних знань, заслужений діяч науки і техніки України Василь Кушерець, відзначаючи особливе значення виставки, зазначив, що вона буде експонуватися у філіях, навчальних закладах Товариства в регіонах. Її завдання - повернути нашому народові втрачені імена, на конкретних прикладах показати, що українці, розкидані долею по всьому світу, були вірними патріотами своєї землі і батьківщини. Він висловив удячність керівникові проекту Василю Шендеровському, який без особливої підтримки відкриває нам трагічні сторінки української історії.

Автор книги і проекту виставки Василь Шендеровський провів для присутніх на відкритті виставки - вчених, освітян, працівників культури, активістів Товариства «Знання» України, студентів, які вщерть заповнили всю виставкову площу, цікавий екскурс про долі десятків земляків-науковців. Він розповідав про багатьох з них цікаві, часто досить трагічні, біографічні дані, закликав не забувати нашу історію, пам’ятати і не забувати тих, хто за обрієм, бо це якраз те, що єднає живих, це простий закон людського життя.

В анотованому матеріалі про виставку автори зазначають, що вона «є лише невеликою данню про світлу пам’ять учених, знищених кремлівською системою. Характеру масового терору репресії набули у 40-х роках ХХ століття, а результатом стало майже повне знищення інтелігенції нашої держави».

За задумом розробників проекту, матеріали виставки на основі окремих прикладів повинні представити становище української науки в умовах переслідувань під лозунгом боротьби з українським буржуазним націоналізмом, розкрити форми спротиву вчених та реалізації своїх наукових ідей у чужих країнах.

Організатори виставки нагадують про важливу роль науки в суспільстві, привертаючи увагу до її сучасних проблем, наводячи низку крилатих висловлювань учених: Івана Огієнка: «Наука чужою мовою не пускає в людині глибокого коріння»; Сергія Вавилова: «Історія науки не може обмежуватися вивченням розвитку ідей – однаковою мірою вона повинна стосуватися живих людей, з їхніми особливостями, талантами, залежністю від соціальних умов, країни та епохи»; Роальда Гофмана: «Країни, які хочуть мати майбутнє, повинні вкладати кошти у популяризацію наукових досягнень та їхніх авторів».

Ці висловлювання надзвичайно актуальні нині з точки зору стану фінансування української науки (вл. інф.).