Кушерець Василь Іванович (народився 1 лютого 1948 року, м.Орджонікідзе, Дніпропетровської області) – український філософ, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
У 1967 році закінчив з відзнакою Марганцевський гірничий технікум. Після закінчення технікуму працював у місті Нижньому Тагілі Свердловської області, служив у лавах військово-морського флоту СРСР – секретар комітету комсомолу корабля.
У 1976 році закінчив з відзнакою Київський державний Університет імені Т.Г. Шевченка, в 1979 – аспірантуру (достроково).
У 1979 – 1984 рр. - викладач, старший викладач філософського факультету Київського державного університету, керівник соціологічної лабораторії КДУ, секретар спілки інтернаціональної дружби Київського університету. У 1980 році ініціював створення першої в Україні кафедри соціології – кафедри галузевої соціології КДУ. Керував проектом з вивчення лекційної пропаганди та інформаційної діяльності.
З 1984 по 1989 – консультант Будинку політичного просвітництва ЦК Компартії України, консультант ЦК КПУ.
У 1988 році обґрунтував необхідність створення Центру з вивчення суспільної думки ЦК компартії України. Як інституція, вона вперше почала функціонувати в Радянському Союзі. З 1990 року – заступник Центру з вивчення суспільної думки ЦК КПУ.
Автор і співавтор більше 300 наукових і науково-популярних праць. Напрями дослідження: проблеми вивчення і формування суспільної думки: „ Формирование общественного мнения"(1985), „Компетентность общественного мнения как воли народа" (1988); когнітологія і епістемологія: „Знание как стратегический ресурс общественных трансформаций" (2001), „Библия – современная наука" (2005); „філософія історії: „Парадоксы истории в контексте библии и других первокниг" (2005), „Программа спасение" (2010), „Сотворение мира" (2011); просвітництво і герменевтика: „От общества „Знания" к обществу знаний" (2009), „Образование взрослых: философия неувядаемого века человека" (2007) и др.
Автор підручників та навчальних посібників: „Общественное мнение" (1999), „Антропология права" (2011), „Социальная психология организаций и управления" и др.
З 1999 – голова правління Товариства „Знання" України, з 2002 року – президент Університету Сучасних знань.
Нагороджений медаллю „За воинскую доблесть" (1970), знаком „Відмінник освіти України" (2004), Медалями МАПН України „Констянтина Ушинського (2008) та Григорія Сковороди (2012), орденами Українсько православної церкви: „Святителя Нестора Летописца" (2008) і „Святителя Дмитрия Ростовского" (2012).
Див. також:
