Виповнилося 80 років від дня народження всесвітньовідомого вченого, патріарха сучасної української філософії, видатного просвітителя, багаторічного керманича Товариства «Знання» України Володимира Іларіоновича Шинкарука.
Його багатий життєвий шлях – взірець вірного служіння рідній Україні, вітчизняній науці. Високі помисли свого глибинного розуму, свій потужний науковий талант він спрямовував, як підкреслив академік НАН України, президент Товариства «Знання» України В.Г. Кремень, на неординарні грунтовні дослідження світоглядного змісту діалектики і категоріальної структури світогляду, що дали можливість «центрувати» всю багатовимірність предмету філософії на проблеми людини, її сутнісних сил і здібностей, духовного змісту особистості.
Перший етап наукової творчості В.І. Шинкарука пов’язаний із Київським державним університетом імені Т.Г. Шевченка, філософський факультет якого він закінчив у 1950 році. Вже наступного року Володимир Іларіонович став асистентом кафедри історії філософії, потім доцентом, заступником декана, а з 1965 року деканом філософського факультету. У 1954 році йому було присвоєно вчену ступінь кандидата філософських наук, у 1964 році – доктора філософських наук, в 1966 році – звання професора.
У 1969 році настав новий відповідальний етап в житті В.І. Шинкарука. Він очолив Інститут філософії АН України, директором якого був протягом 33 років, до останніх днів свого життя.
У 1969 році В.І. Шинкарука було обрано членом-кореспондентом АН УРСР, у 1978 – академіком АН УРСР, у 1981 – членом-кореспондентом АН СРСР.
В.І. Шинкарук – автор майже 300 наукових праць. Його книги «Діалектика, логіка і теорія пізнання Гегеля», «Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання», «Теорія пізнання, логіка і діалектика І. Канта», «Ліве гегельянство і критичний аналіз», «Гуманізм діалектико-матеріалістичного світогляду», «Матеріалізм Радищева», «Проблеми змісту людського буття», «Філософія Г. Сковороди», «Філософія Гегеля і сучасність», «Логіка і методологія науки» стали явищем у світовій філософії, перекладені багатьма мовами.
За свої наукові заслуги В.І. Шинкарук удостоєний високих нагород – орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», ордена Ярослава Мудрого V ступеня. Йому присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України. Він обирався народним депутатом СРСР, депутатом Верховної Ради УРСР.
Вагомий внесок В.І. Шинкарука і в розвиток українського просвітництва. Очоливши в 1984 році Товариство «Знання» України, він доклав багато сил і мудрості до перебудови його діяльності. Адже саме йому належить ідея ще до розвалу СССР перетворити Товариство «Знання» УРСР у самостійну науково-просвітницьку організацію нашої держави, що й було зроблено на першому з’їзді Товариства «Знання» України в листопаді 1990 року. В основу його діяльності було закладено принципи державницького спрямування, сповідування засад демократичного розвитку українського суспільства та вірності загальнолюдським цінностям. У цей складний перебудовний період голова правління, а згодом перший президент Товариства В.І. Шинкарук разом з членами президії, до складу якої входили видатні вчені країни, зумів зберегти в основному матеріальну базу Товариства, його організаційну структуру, кращі гуманістичні трациції, трансформувати в нову систему цінностей існуючі форми науково-просвітницької та інформаційно-освітньої роботи. До листопада 2001 року він був почесним президентом Товариства «Знання» України.
22 квітня 2008 року з нагоди 80-річчя В.І. Шинкарука на Байковому цвинтарі відбулося вшанування пам’яті видатного вченого і просвітителя. На його могилу поклали квіти члени президії правління Товариства «Знання» України, наукові співробітники Інституту філософії імені Г.С. Сковороди АН України, учні і послідовники ювіляра. У своїх виступах президент Товариства «Знання» України, академік НАН України В.Г. Кремень, голова правління Товариства, доктор філософських наук, професор В.І. Кушерець, ректор Університету Сучасних Знань, доктор філософських наук, професор Ф.М. Кирилюк, доктор філософських наук Є.І. Андрос, доктор філософських наук А.І. Лой та інші відзначили велику роль Володимира Іларіоновича у розвитку вітчизняної філософської думки, поділилися своїми спогадами про цю визначну неординарну особистість.
сторінки: 1
|