Сучасна комунікативна концепція соціалізації особи, пов'язана здебільшого з працями американського соціолога Г.Гордона, на жаль, також відірвана від досягнень науки в галузі інформаційної взаємодії у суспільних системах. Наголос у ній робиться на „акторській" природі функціонування особи, що, звичайно, правильно, однак не розкриває механізму впливу особи на соціум [6].

Треба повністю стати на позиції інформаційного підходу в питаннях інтелектуальної взаємодії особи і суспільства. Механізми ці - інформаційні, вони пов'язують в єдине ціле інтелект людини із соціальним інтелектом. Когнітивні структури і механізми (структури і механізми руху семантичної інформації) - це і є „агенти" соціалізації особи - не лише її інтелекту, а певною мірою і духу. Саме через них відбувається етно-культурне вираження особистості і, навпаки, етно-культурне середовище „персоналізується" за допомогою когнітивних механізмів.

У більш конкретному визначенні соціальний (етнічний) інтелект виступає як система структур і механізмів відбракування "поганих" інтелектуальних „мутацій" кожної особи і закріплення „хороших" ідей та інших новацій, перетворення їх на здобуток усього народу (суспільства). В зв'язку з таким добором і утворюється життєва траєкторія кожного члена суспільства - його життєвий статус, кар'єра, роль у життєдіяльності народу і суспільства, визнання, слава, матеріальне становище тощо.

Маємо всі підстави вважати, що в Україні такі механізми відбракування і добору були порушені. Соціалізація особи відбувалася у викривленому, патологічному вигляді: „відбраковувалися" і замовчувалися не гірші, а кращі люди, закріплювалися у соціальній свідомості і спільних рішеннях соціуми найчастіше гірші ідеї, „вгору" йшли люди, сильні не стільки інтелектом, скільки волею до успіху і пробивними здібностями і т.д. Така соціалізація (самореалізація) особи та її інтелекту прирікала суспільство на застій і різного роду потрясіння. Зрозуміло, що рано чи пізно все стає на свої місця: час зрештою яскраво висвітлює „хто був хто?". І ось уже колишніх „корифеїв", „видатних діячів" ми й не згадуємо або згадуємо по-іншому, а тих, кого раніше закопували в землю, тепер піднімаємо на щит. Біда в тому, що ми в цьому навіть не бачимо гострої соціальної проблеми. Таке може бути лише у суспільстві з поруйнованими інтелектом і здоровим глуздом (не кажучи вже про соціальну мораль).

сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16