Наша історія останніх семи десятиліть - історія соціальної деінтелектуалізації, що полягала насамперед у зруйнуванні когнітивних структур суспільства. Наслідком цього були такі негативні явища, як приниження статусу інтелігенції, особливо творчої, „втеча умів", утвердження дестимулюючих систем у царині інтелектуальної праці, відкидання самих понять інтелектуальної еліти і творчої кар'єри, утвердження „тунельної" свідомості тощо. В результаті сталося ніби тотальне позбавлення розуму; суспільство втратило волю і устремління до здорового глузду, новацій. А надто це стосується „братніх" народів, які входили до складу Союзу, „центральні нервові системи" яких замикалися на Москві. Вони не могли виступати як самоорганізовані системи і, отже, не могли по справжньому реалізувати свій етнічний інтелект.

У цих умовах не могли бути ефективними і заходи з інформатизації та комп'ютеризації, до яких ми старанно вдавалися. Інформаційний та інтелектуальний (гносеологічний) процес - не одне й те саме. Не можна займатися наукою, освітою, управлінням, тобто формувати будь-який інтелектуальний процес поза інформаційним процесом. А навпаки - загалом можна (тобто можна формувати процеси кодування, декодування, передачі повідомлень, незалежно від їх „інтелектуального наповнення"), що ми, на жаль, і робили в останні два десятиліття. Все ще існує розуміння соціальної інформатизації як розвитку і навіть глобалізації інформаційно-комунікативних процесів як таких на базі комп'ютерної і телекомунікаційної техніки. Втім, можна мати найрозвинутіші інформаційні системи, що виконують величезні обсяги інформаційної роботи, марної у соціальному відношенні.

В свій час ми набудували тисячі комп'ютерних систем, одночасно створили унікальну за масштабами систему НТІ, яка обіймала понад 200 тисяч працівників. На все це, за дуже орієнтовними підрахунками, пішло не менше як 300 млрд. крб.(в масштабах колишнього СРСР), і все це виявилося марним витрачанням ресурсів. Про позитивний ефект у даному разі можна говорити лише стосовно деяких інформаційно-обчислювальних комплексів стратегічного призначення (наприклад, системи космічного зв'язку) і АСУ технологічного призначення, але аж ніяк не систем соціального та організаційного напрямку.

сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16