Особлива роль в інтелектуалізації суспільного життя належить інформаційному ринку - "ринку знаків", котрий у розвинутих країнах за величиною обороту випередив "ринок речей" (сировини, споживчих товарів). Річ у тім, що сумарний обсяг використаних у суспільстві знань (на відміну від використаних речей) зростає в прогресії пропорційно їх купівлі-продажу. Скажімо, після обміну яблуками у партнерів залишається по яблуку; після обміну ідеями у кожного з них є вже дві ідеї. Ця істина, своєчасно усвідомлена і оцінена японцями, лягла в основу їх відомого "чуда" - технологічного злету країни.

Особливість сучасного етапу світового ринку полягає в тому, що інтенсивність і масштаби розвитку інформаційного ринку (обміну знаннями, продуктами творчої праці) вирішально визначає інтелектуальне піднесення націй і народів. Але такий ринок потребує розвинутих, тонко діючих структур і механізмів (юридичних основ, ціноутворення, кредитних і податкових важелів, інформаційного маркетингу і т.д.). А де ці структури і механізми у нас? Взагалі вони вже з'явилися за останнє десятиліття. Але поки що перебувають на початковому етапі розвитку. Зволікання з їх формуванням, можна сказати, подібно смерті. Нині навіть малі африканські держави, не кажучи вже про "азіатських тигрів", які зробили "стрибок у майбутнє" - Південну Корею, Малайзію, Тайвань та ін., - усвідомили ключову роль інформаційного обміну і роблять усе, щоб задіяти механізм інформаційного ринку.

Благодушність у вирішенні цих питань, відкладання їх на колись, просто не можна збагнути. Мається на увазі вирішення реальне, а не формальне, яке на жаль, зводиться у нас до прийняття відповідних правових актів, положень та різних "концепцій". Наскільки вони втілені в життя? - ось головне питання. Так, це не прості питання, їх за одним разом не розв'язати. Але починати треба не гаючись, і починати грунтовно. Річ не тільки у внутрішньому інформаційному ринку. Неудосконаленість функціонування інституту інтелектуальної власності з його системою захисту прав авторів інноваційного в усій багатоманітності їх форм - велика перешкода на шляху входження України до європейських інформаційно-комп'ютерних систем з їх багатющими базами знань. Звичайно, є й інші перешкоди - технологічні й фінансові. Та головне в тому, що Європа просто побоюється відкривати нам свої інформаційні "арсенали". Адже відсутність сучасного (європейського рівня) інституту інтелектуальної власності і занедбаність інформаційного ринку вважаються тепер мало не основною ознакою варварства. А від варварів цивілізований світ завжди волів відгородитися (пригадаймо Траянові вали або Китайську стіну).

сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16