Роль просвітництва у житті людського суспільства неоціненна. Кант писав, що наукове просвітництво є одним із чудес світу, завдяки якому суспільство перетворюється з незрілого — у зріле, з дикунського — в цивілізоване, з неповнолітнього — у повнолітнє. Отже, наукове просвітництво треба розглядати як важливий суспільний механізм, який латентним, тобто непрямим чином, керує світом. Завдяки такому просвітництву в суспільстві відбуваються зміни як реакція на дифузію тих ідей і знань, які поширюються в ньому. Реалізація цих ідей стає одним із основних мотивів людської діяльності. Відтак суспільство перетворюється у більш раціональне, його громадяни все глибше осмислюють життя, їхня життєва мета, до якої слід прагнути і для досягнення якої слід використовувати відповідні засоби, стає більш виразною.

Україна з прадавніх давен славилася розвитком просвітництва. Сама ідея наукового просвітництва панувала у свідомості нашого народу на всіх етапах його історії. Згадаймо, що ще на зорі впровадження християнства на гербах майже всіх київських митрополитів зображалася розгорнута книга. У ті часи релігія, церква виступали як могутня просвітницька сила, у православ'ї домінувала ідея світоглядного оптимізму, завдяки вірі, яка поставала істиною у формі духовної самоідентифікації, люди отримували поняття про сенс буття. Більше того, відомий церковний діяч XVII сторіччя київський митрополит Кописький навіть зробив сміливий, як на той час, висновок, що знання вище за віру, бо віра приходить до людини через осмислення світу. Церковні діячі піднімали питання про значення людського розуму, заплідненого сумлінням. Далі ідею наукового просвітництва підхопив видатний український філософ Григорій Сковорода, розвиваючи її у своїх працях та втілюючи власною просвітницькою діяльністю. Він говорив, що знання дає людині перспективу буття. Розум, розумне, мудре, софійне спонукує людину жити в параметрах майбутнього, в параметрах смислу свого буття і відповідно до цього планувати своє життя.

Просвітництво впливає на світоглядну структуру суспільства, через нього — на світогляд людини, на її понятійний, категоріальний апарат, на її конструкції Й константи мислення. Роль просвітництва, особливо наукового, набуває особливого значення в період переходу до інформаційного суспільства, коли дійсність змінюється надзвичайно швидкими темпами і людині в цьому мінливому світі особливо потрібні життєстверджуючі стабілізатори, які походять від наукового просвітництва. Що ми розуміємо під інформаційним суспільством, які ознаки нам вказують на те. що ми переходимо чи вже перейшли ту незриму межу, за якою настає ця епоха? Наявність інформаційного суспільство можна визначити за таких обставин. Це, по-перше, тоді, коли в структурі зайнятості більше половини людей працює у сфері послуг, особливо Інформаційних. По-друге, - тоді, коли зростає питома вага висококваліфікованого персоналу в усіх сферах виробництва і управління. На чільне місце в суспільстві виходить конгітаріат, тобто люди, які володіють знаннями, навичками і сума знань яких складає інтелектуальний потенціал нації. По-третє, - тоді, коли у розвитку виробництва та суспільства в цілому визначається як ключова роль наукових досліджень, особливо фундаментальних наук. Окрім того, інтегруючим показником інформаційного суспільства, однією з його головних рис є універсальне охоплення Його діяльності інформаційними, інтелектуальними технологіями. В житті людини з'являється потужний персональний комп'ютер, мережа Інтернет, з допомогою яких різко збільшуються її комунікативні можливості та здатність, завдяки належності до глобального інформаційного потоку, впливати на процеси світового масштабу. В інформаційному суспільстві має бути вироблена певна інформаційна культура. У принципі, знання лежать в основі будь-якої культури: живі, безпосередні – або предмечені, тобто втілені в механізми, машини, архітектурні споруди, електронні системи тощо, а також у вигляді технологій, алгоритмів, дій, рішень. інформаційна культура виникає уже тоді, коли суспільство нагромаджує знання про знання та про інформацію, коли ми осмислюємо й простежуємо ті процеси, які відбуваються на когнітивному, пізнавальному рівні. З'являється певний прошарок людей когнітаріат. Це, як уже зазначалося, люди, що виробляють знання, управляють знаннями, розподіляють та організують їх відповідним чином.

сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8